Український композитор, один з представників групи «Київський авангард». Лауреат Премії імені Б. М. Лятошинського (1993), Почесний професор Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка (2010).
Автор «Чотирьох українських пісень» для мішаного хору і симфонічного оркестру (1959), чотирьох «Гомеоморфій» (І, ІІ, ІІІ для ф-но, 1968–1969, ІV для великого симфонічного оркестру, 1970), мелодрами «Море» для читця, мішаного хору і великого симфонічного оркестру на тексти французького поета Сен-Жон Перса (1964–1970), симфонії-легенди «Вечір на Івана Купала» (1976), симфонічної поеми «Ворзель» пам’яті Б. Лятошинського (1992) та багатьох інших симфонічних, хорових, камерних (інструментальних й інструментально-вокальних) творів.
Залучивши широкий спектр сучасних композиторських технік ХХ століття, він створив і від кінця 1960-х років використовував власну систему і метод алгоритмічної композиції, постійно вдосконалюючи її. Після завершення багаторічної праці з комп’ютеризації цього методу повернувся до активної композиторської діяльності, написавши 12 двоголосних інвенцій для клавесину (2016), Симфонію-капричіо «Тетрагон» для гітарного квартету і камерного ансамблю (2017), “ARRY” для струнного оркестру (2018), “EQVIN” для скрипки і фортепіано (2019).
Від 1990 року живе і працює в США, підтримуючи тісні зв’язки з музичним життям незалежної України, організовуючи лекції, творчі зустрічі, бесіди про сучасної вітчизняну музику. Його композиції виконують як в Україні, так і далеко за її межами: у Європі, Північній та Південній Америці. У 2020 і 2021 роках твори Грабовського були виконані на Фестивалі української сучасної музики (Нью-Йорк).
