Сьогодні, з огляду на зрозумілі причини, підтримка багатьох сфер економіки стає неможливою або нецілеспрямованою. Говорячи про Харків, слід розуміти, що місто не буде таким, як ми звикли його бачити. Ринкові відносини усе розставили по місцях — у пост-радянські часи виробляти тут продукцію, яка технологічно відстала і не витримує конкуренцію із західними зразками техніки та іншої продукції, було нелогічно. Потім відмова від величезного російського ринку зробила недоцільним виробництво в Харкові будь-яких речей і неможливим отримання від них прибутку. Тому промислово-індустріальний Харків стихійно перетворився на ринок «Барабашово».
Погано це чи добре? Це і не погано, і не добре. Це еволюція міста. Це приклад того, що якби люди з державним мисленням прогнозували розвиток міста за нововиявлених економічних обставин, то вони давно провели б SWAT-аналіз для визначення того, у чому місто може бути сильним, що в цьому місті краще виробляти й продавати. Тоді можна було б підключати конкретні програми інвестування, програми, спрямовані на розвиток креативної сфери. Це як вибір агрокультури, яку ми будемо засівати на певній ділянці землі, ґрунту.
Суспільство — механізм, що саморозвивається, воно здатне відповідати на виклики часу, самостійно змінюючись. Але це довго і не завжди ефективно. Правильно вже зараз думати, що через військову агресію з боку росії Харків став логістичним глухим кутом на європейській карті, тому необхідно створювати передумови для народження нових сенсів, які приваблюватимуть сюди людей.
І якраз культура, у широкому розумінні слова, це один із прикладів, коли щось вироблене тут може приваблювати людей, приносити місту дохід, вдихати в місто життя і робити його одним із центрів культури у світі. У нас для цього є хороший фундамент — у Харкові величезна кількість творчих людей. А підтримка держави може полягати у створенні просторів для реалізації цього прагнення, у грантових програмах, започаткуванні платформ, які допомагали б просувати клас креативних людей у світ.
Коли я говорю про клас креативних людей, то для мене яскравим прикладом є покоління творців кінця 19 — початку 20 століття. Так, у Парижі, навпроти Ейфелевої вежі, є район Ар деко. Цей район з’явився на початку 20 століття завдяки запиту, з одного боку, і наявності великої кількості творців, з іншого. Наприклад, серед таких творців були Далі, Гауді — не французи за походженням, але народжені як творці саме в Парижі, бо саме там «варилося» справжнє майбутнє мистецтво. І з’явитися такі люди могли тільки варячись у густому творчому бульйоні, де є такі ж однодумці. Тож мені здається, що Харків може стати Меккою творців, які створювали б навколо себе культурну основу.
У нас є для цього все: університет культури, філармонія, консерваторія, безліч театрів, фахівці та молодь. Для цього тільки потрібна цілеспрямована програма, яка стане результатом роботи державного мислення та об’єднаних зусиль безлічі творців. І в цій синергії народяться нові сенси нашого міста.
