Kharkiv Music Fest

Закрыть

Call for Genius від Kharkiv Music Fest: українська культура потребує Лятошинського

01.09.20

theclaquers.com

Поступово культурне життя в Україні повертає собі втрачені позиції. Відроджуються літні філармонійні заходи у Києві та Львові, проходять окремі оперні вистави в Одесі, кінофестивалі гостинно відчиняють двері театрів та уявні двері опен-ейрів. Анонсовані до карантину музичні події також відновлюють підготовку до відкриття — до прикладу, незабаром пройде

Міжнародний фестиваль «Два дні і дві ночі нової музики» в Одесі. Харків, ще одне зі знакових міст України, 26 серпня у рамках фестивалю Kharkiv Music Fest провів концерт Call for Genius. На ньому прозвучали твори переможців першого Всеукраїнського конкурсу молодих композиторів імені Бориса Лятошинського.

 

Переможці першого Всеукраїнського конкурсу молодих композиторів імені Бориса Лятошинського Фото: Євген Король

Вечори, на яких виконують прем’єри творів композиторів, та ще й молодих, мають свою специфіку. Вона пов’язана з особливим хвилюванням: у декого перших виконань своєї музики на великих сценах, або ж виконань професійними відомими колективами, або часом першої композиторської ініціації. Пов’язана ще й з гладіолусами, які вручали авторам після кожного твору. А у якості подарунків від родини Лятошинського переможці отримали нове видання «Романси 20-х років», які у свій час були заборонені. Усім також вручили сертифікати на отримання премій від спільного фонду харківського бізнесу, громадських організацій та влади. Тож багаті враження від такої зустрічі учасників поєднались зі звучанням їхньої музики. Написана ще взимку, вона чекала виходу на сцену так довго — і конвертувала винагороду у теплі овації публіки.

Слід зауважити, що всі карантинні обмеження вдалось дотримати завдяки шаховому порядку розсадження гостей — а їх була максимально дозволена кількість. І чудова акустика Органного залу Харківської філармонії тільки сприяла загальній організації події.

 
 

«Сучасна музика — експеримент» — таку фразу висловив президент фестивалю Сергій Політучий. Можна і погодитись, і водночас заперечити їй. Конкурс безумовно став визначальним у декларуванні протяжності традицій Бориса Лятошинського. Не меншою була й відповідальність учасників йти під знаменом одного із найвідоміших українських класиків.

Можливість бути оціненими журі у складі Вальтера Фельдмана (Цюрих, Швейцарія), Еуґеніуша Кнапіка (Катовіце, Польща), Алли Загайкевич (Київ, Україна) та незалежного експерта Івана Пахоти стала доступною 55 учасникам, наймолодшій з яких — 10 років. З 22-х у молодшій групі троє стали лауреатами — III премія — Романова Олександра, II премія — Тимур Кузнєцов та І премія — Лисенко Влада. У старшій не все склалось однозначно. Попри те, що фестивалем заявлено по три премії в кожній з категорій, тут із мінімальним відривом у балах виявилась четвірка лауреатів, де III премію одержав Бондаренко Ілля, II премію — Поплінський Максим та переможний п’єдестал — Усатенко Владислав. Організатори вирішили присвоїти четверте додаткове місце дипломанту Юрію Пікушу. Член журі Вальтер Фельдман окремим рішенням впровадив спеціальну премію.

І після вручення настав зірковий час учасників, коли вони змогли почути власну музику, присвячену 125-літтю із дня народження Лятошинського. До першого твору з оригінальною назвою Затерявшийся в Andante зі слів ведучої Юлії Ніколаєвської лунав поетичний епіграф, після якого стало зрозуміло, що авторка, вихованка ДМШ №3 міста Одеси палко зацікавлена музикою початку XX століття. Не тільки слід Бориса Лятошинського у взаємодії тяжких, ваговитих акордів фортепіано та чарівної мелодії скрипки, а й магнетизм Клода Дебюссі витав у повітрі — останнього радше можна було почути у другій частині твору Обретение себя. Він «присвячений композиторам, які знаходяться у стані неперервних пошуків, прагнуть зробити світ кращим, оживити звуки, заповнити любов’ю, красою і щастям кожен куточок душі», — каже Олександра Романова. Власне, тоді твір присвячений кожному із її колег, що звучали у той вечір — талановито та унікально. Допомагали їм виконавці: у цьому випадку — Анастасія Будко (скрипка) та Сергій Казанцев (фортепіано).

«Сонатина для скрипки та фортепіано» Тимура Кузнєцова, як він сам вказує, написана під впливом Дмитра Шостаковича та Петеріса Васкса. Але і тут, пройнятий духом Лятошинського, твір знаменував неординарні, подекуди екстремальні ритмічні вирішення важливих композиторських завдань. Виконавцям цей твір дався зрозуміліше, ніж попередній: яскраве енергійне посилання, переконлива кінематографічність контрастували із замріяністю та пастельними фарбами Затерявшегося в Andante.

Врешті, «Дует для скрипки та фортепіано», насичений ефектними прийомами під пером харизматичної композиторки-одеситки Влади Лисенко, завершив перший відділ концерту. Після філософського вступу зловісною маршовою ходою фортепіано вкупі з рішучими широкими ходами скрипки на різні регістри розпочався основний розділ твору. Він був сповнений гротеску, хитрої насмішки, та написаний із тонким відчуттям камерного ансамблевого музикування. У антракті звідусіль чулись побажання нових перемог та злетів у нелегкій композиторській кар’єрі.

Алла Загайкевич зі сцени виголосила таке послання переможцям-композиторам:

«Я не можу точно погодитися з тим, що ці твори — експерименти, які будуть зрозумілі наступним поколінням. Я думаю, що цей експеримент колись почав Лятошинський, і кожен учасник цього конкурсу встановив свій контакт з його творчістю, намагався зрозуміти, хто є для нас Лятошинський, хто він є для кожного українського музиканта. Для всієї України в якийсь час актуалізувався Лятошинський як композитор, актуалізувався той його експеримент вічної відповідальності композитора. За його власну творчість, за його власний голос, за ту композиторську лінію, яка не повинна зупинитись. Вона не зупиняється. Від Баха, Моцарта до Бетховена, Стравінського, — України: Лятошинський, Сильвестров… Ось будьте відповідальними за те, що ви відчули цей вогник творчого горіння. Мені здалось, що це було у творах і молодшої, і старшої груп…

Лятошинський потребує цього об’єднання, українська культура потребує Лятошинського…»

«Це один із дуже рідкісних творів, написаних у сучасній ідіомі із незалежною ідеєю та дуже диференційованою нотацією» — так про композицію Sempre Юрія Пікуша відгукнувся один з членів журі. Усі твори у старшій групі написані для квінтету, знакового складу для Лятошинського, — двох скрипок, альта, віолончелі та фортепіано. Втім, виконавцям, недостатньо адаптованим до сучасної нотації, не зовсім вдалось відтворити авторський задум.

Наступним твором був «Фортепіанний квінтет» киянина Бондаренка Іллі. Автор залишився дуже задоволеним виконанням та виголосив свій захват квінтету зі сцени. Виконання ж, своєю чергою, втілило збалансовану, дещо навіть утопічно-оптимістичну концепцію, яка підняла настрій залу.

Представляючи традиції Бориса Лятошинського у його пізньому періоді творчості, який підсумовує звернення композитора до фольклорних джерел, дніпрянин Максим Поплінський у «Поемі» зосередився на побудові виразних мелодій у класичній формі. Учень Лесі Дичко, він написав розгорнуту композицію, яка викликала оплески.

Ірина Воронкова, Надія Березовська, Тетяна Жук, Гліб Толмачов та Сергій Казанцев. Фото: Євген Король

Та переможець конкурсу киянин Владислав Усатенко, який навчається в Київській середній спеціалізованій музичні школі в Алли Загайкевич, своїм твором завершив ще один концерт-присвяту визначному Борису Лятошинському. Гроно із «П’яти експресій» стало букетом — ще одним у серпневій флористичній композиції з українського вшанування автора. І поки команда ХМФ готує уже другий конкурс молодих композиторів, справа Лятошинського процвітає.

Джерело: https://theclaquers.com/posts/4273